Безіменний
герой
Герой .Цей
статус у сучасному житті вважається найблагороднішим. Адже саме про героїв
складаються легенди. Оспівують їхню відвагу . Називають на їх честь нащадків.
Та кого саме нам потрібно
вважати за найбільших героїв? Асоціації з могутні-ми захисниками Вітчизни, з рятувальниками ,що
надають нам допомогу в критичних ситуаціях. З лікарями ,що рятують наше здоров’я і життя. З усіма тими, хто перемагає ворогів ,здобуває
славу ,свободу та життя. Вони всі гідні називатися героями. Іноді герої живуть серед нас. Хочу розказати
історію про одного такого героя.
Одного разу я стояла у черзі в
рентген-кабінет. Черга була досить довга і просувалась дуже повільно. У коридор
зайшов молодий хлопець, який був на милицях. Він чемно зайняв чергу і сів у
кутку. Через деякий час у хлопця задзвонив телефон. Це відволікло увагу інших. З
розмови юнака стало зрозуміло ,що він спілкується зі своїм бойовим
товаришем,який уже вкотре відправляється на війну. У нього на шиї я помітила білу вервицю з хрестиком,
які носили багато наших воїнів-захисників як оберіг. Я зрозуміла - цей молодий
хлопчина також повернувся з війни. Мені стало дуже шкода його. І я вирішила
допомогти : підійшла до жінок, які були першими у черзі і попросила пропустити
хлопця без черги. Вони промовчали у відповідь. Тоді, підійшовши до хлопчини, я
запропонувала йому зайти у кабінет без черги. І тут почалося : одна жінка
почала розказувати яка вона хвора і описувати про всі свої болячки. Інша, поглядаючи
на годинник, почала доводити ,що вона кудись дуже запізнюється…
Реакція хлопця була дуже
спокійною - він піднявся, спираючись на милиці, і ,кульгаючи, пошкандибав у
другий кінець коридору. Відходячи, молодий воїн сумно посміхнувся мені і промовив : «Дякую, що
намагались допомогти!» У відповідь мені важко було вимовити й слово тому, що
душили сльози. Гіркі сльози людської байдужості.
Пожертва собою заради тих, хто
не вартий цієї пожертви - ось найвищий прояв героїзму . Можливо того , хто це
зробить, ніхто ніколи не оспівуватиме в піснях, не складатиме легенди , взагалі
ніколи не згадають , проте саме цей
герой буде першим серед всіх . Першим, найблагороднішим, найславетнішим і найбільш
достойним носити доблесне звання - ГЕРОЙ!
Пам’ятаймо про наших
героїв-захисників, які поруч з нами у цей важкий час. Адже їм так потрібно
відчувати, що їхня жертва не даремна.
Ось така історія. Сьогодні я
зустріла такого героя, завтра, можливо, його зустріне хтось із вас. Люди, не
будьмо байдужими, нехай історії про таких хлопців закінчуються лише позитивно!
